Записи/конспект під час уроків з географії - №1 - №5 (10кл.)

Урок 1. Предмет соціально-економічноъ географії світу

Економічна і соціальна географія світу — галузь науки, яка досліджує географічні закономірності світового господарства, глобальних проблем людства і світо-господарських зв’язків, а також територіальну організацію суспільства у світі та окремих країнах з урахуванням інтеграційних процесів у різних регіонах планети.

Історико-географічний регіон — це сукупність країн, яка характеризується спільністю природних умов, фізико- та економіко-географічного положення, умов побуту та господарської діяльності людей, історії і культури народів, схожістю рівнів соціально-економічного розвитку і структур господарства. Основними макрорегіонами світу є Європа, Азія, Англо-Америка, Латинська Америка, Африка, Австралія та Океанія.

Урок 2. Сучасна політична карта світу.

Основними елементами політичної карти світу є територія, країна, держава. Територія — це частина земної поверхні, що має певні просторові межі та географічне положення. Згідно з нормами міжнародного права на Землі виділяють території трьох видів: території держав, залежні країни і території, води відкритого моря і територію Антарктиди.

У суспільно-географічному сенсі країна означає певну (окрему) частину земної
поверхні з постійним населенням, природними й антропогенними ресурсами, яка обмежена політичними межами (кордоном). З погляду міжнародного права країна може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною. У першому випадку країна є державою.

Держава — це суверенне політико-територіальне утворення, незалежна країна з публічною політичною владою, що здійснюється через систему спеціальних органів і установ.

Залежні країни і території перебувають під політичною і військовою владою держав. Вони поділяються на колонії (зараз у міжнародній практиці вживають поняття «володіння», «залежні території» тощо), які не мають політичної та економічної самостійності, протекторати, що мають відносну внутрішню незалежність, і підопічні території, які тимчасово передано ООН під контроль незалежних держав унаслідок виникнення певних політичних умов.

Урок 3. Типологія держав. Форми правління.

Республіка — форма правління, за якої всі вищі органи влади обираються населенням або спеціальною виборчою колегією. Залежно від розподілу повноважень глави республіки і парламенту розрізняють парламентські (Німеччина, Італія, Індія, Швейцарія), президентські (США, Бразилія, Мексика) і змішані (Франція, Польща, Португалія, Ірландія) республіки. Більшість сучасних держав є республіками.

Монархія — форма правління, за якої верховна державна влада належить монарху (королю, князю, шаху, еміру) та передається спадково. Якщо влада монарха не обмежена, монархію називають абсолютною (Оман, Бутан, ОАЕ), якщо обмежена — конституційною (більшість сучасних монархій: Велика Британія, Японія, Швеція та ін.). Якщо монарх одночасно є главою церкви, то форма правління в державі називається теократичною монархію (Ватикан, Саудівська Аравія). У сучасному світі нараховується близько 30 монархій.

Урок 4. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

ООН створена (1945 р.) з метою підтримки миру і міжнародної безпеки і розвитку співробітництва між державами. Організація фінансується з обов’язкових та добровільних внесків від своїх держав-членів.

Організація Північноатлантичного договору — НАТО (Північноатлантичний Альянс, 1949 р.) Головним принципом організації є система колективної оборони, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони. Штаб-квартира НАТО знаходиться в Брюсселі.

Європейський Союз. ЄС («Спільний ринок») —Головні напрями роботи ЄС: співробітництво країн щодо створення внутрішнього ринку, єдиної валютної системи, спільних інтересів у зовнішній політиці, єдиного громадянства і прозорості кордонів держав тощо.

Урок 5. Населення світу

Демографія — наука про закономірності відтворення населення; вивчає процеси народжуваності, смертності, шлюбності, освіченості, міграції, зайнятості, віковий та статевий склад населення та ін.

Існує два типи відтворення населення. Перший: порівняно невисокі показники народжуваності, смертності й природного приросту (до 12 чоловік на 1000 жителів), велика частка старших вікових груп у структурі населення (старіння нації). Характерний для більшості країн Європи, Північної Америки. У деяких країнах з першим типом відтворення населення спостерігається від’ємний природний приріст, що призводить до скорочення населення, тобто депопуляції (демографічна криза).

Другий тип: порівняно високі показники народжуваності, стабільні на певному (часто низькому) рівні показники смертності та високий природний приріст (понад 12 чоловік на 1000 жителів), висока частка молодших вікових груп у структурі населення. Властивий країнам Азії, Африки та Латинської Америки. Високі показники природного приросту призводять до демографічного вибуху.

Розв’язання демографічних проблем (скорочення або швидкого збільшення населення) передбачає упровадження відповідної демографічної політики.